Остарбайтери (дайджест)


Молодих українок розподіляють по товарним вагонів для транспортування до Німеччини, вокзал в Києві, 1942 Джерело: Федеральний архів Німеччини, Bild 183-R70660Остарбайтери (нім. Ostarbeiter — «східні робітники») — німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій.

"Перші українці опинилися на примусових роботах в Австрії влітку 1939 року, походили з окупованого угорськими військами Закарпаття. У вересні 1939 року галичани – полонені військовослужбовці польської армії потрапили на роботи до Рейху. Добровольці – цивільні робітники з дис
трикту Галичина – почали виїжджати влітку 1941 року. 

14-річний український остарбайтер,
Берлін, січень 1945
14-річний український остарбайтер, Берлін, січень 1945
Використання праці цивільних із території окупованого СРСР від початку війни не планувалося через расові упередження та задля державної безпеки Третього Рейху. Невдача теорії “блискавичної війни” змусила нацистське керівництво переглянути ставлення до залучення жителів підрадянських територій. 

Масштабне використання робітників із України розпочалося 1942 року і тривало до 1945-го. 18 січня 1942 року із Харкова до Кельна вирушив перший ешелон із 1117 робітниками. Із Києва перші робітники виїхали 22 січня (1 500 осіб).

Приписи щодо поводження з примусовими робітниками були дуже суворими. Так, спеціальною комісією РСХА (керівний орган політичної розвідки і поліції безпеки Третього Рейху) були  підготовлені та 20 лютого 1942 року підписані Генріхом Гіммлером “Загальні положення щодо вербування та використання робочої сили зі Сходу”. У документі впроваджувався термін “остарбайтер” – східний робітник. 
Відправка на примусові роботи до Німеччини, літо 1942
Один із чиновників РСХА Бернхард Баатц запропонував розпізнавальний знак для них, зокрема для вихідців із тієї частини України, яка за окупації потрапила до адміністративно-територіального утворення Рейхскомісаріат Україна. Вони змушені були носити на грудях спеціальну нашивку у вигляді прямокутника з літерами “OST” на блакитному тлі. Вихідці з Галичини, до прикладу, мали інший  правовий статус і не носили такої нашивки. За цими ж приписами остарбайтерів потрібно було транспортувати 
в закритих вагонах, а працювати вони мали в закритих бригадах, окремо від німецьких й інших іноземних робітників, мешкати – в бараках, які розташовувались у таборах, обнесених колючим дротом.

Мітка "OST"

Метка остарбайтеров Источник: Немецкий исторический музей (DHM), Berlin, A 93/12
"Робітники-слов’яни носили на одязі дискримінаційну нашивку з літерою «О», потім «ОSТ», а від червня 1944 року українців виокремили, позначивши кожного національним тризубом. У радянські часи про це, останнє, не згадувалося.
 Не згадувалося й того, що з-поміж 2,8 млн. остарбайтерів, українців було близько 2 млн. — ці дані наводить Енцик­ло­педія українознавства. За деякими уточненими даними, з колишнього СРСР було депортовано до Німеччини 5,5 млн. людей, у тому числі з України — від 50 до 75% цієї кількості. Та й сама проблема остарбайтерів не згадувалася — так, ніби її не існувало взагалі." 
Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/pravda_pro_ostarbayteriv_z_kieva.html 

Умови праці

Оголошення про обов´язкову явку безробітних на біржу праці в м. Києві. 12 листопада 1941 р. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 2, спр. 193, арк. 5.
Оголошення про обов´язкову явку безробітних на біржу праці в м. Києві. 12 листопада 1941 р. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 2, спр. 193, арк. 5.
"Основні положення стосовно використання праці східних робітників були викладені в так званих Указах про остарбайтерів, які підготувала спеціальна комісія РСХА і підписав Генріх Гіммлер 20 лютого 1942-го. Вони передбачали контроль над їхньою працею, пересуванням, дозвіллям і навіть статевим життям. Остарбайтерів утримували в спеціальних таборах під суворою охороною. На виробництві ізолювали від німців і решти іноземних робітників, видавали кошти, що становили половину, а то й третину зарплати німця, з яких до того ж вираховували гроші на їх утримання. Норми харчування були найнижчими серед решти категорій іноземних робітників у Німеччині. Штрафні санкції за трудові та політичні провини включали широкий спектр заходів: від тілесних покарань до відправлення на кілька тижнів до штрафного чи концентраційного табору." 






Лист Окружного уповноваженого по опіці таборів всім підприємствам, де працюють остербайтери, про сувору заборону власникам магазинів відпускати продукти харчування остербайтерам (нім. мова, є переклад). 24 жовтня 1942 р. ЦДАВО Україн
и, ф. 3676, оп. 4, спр. 311, арк. 145, 145зв.


Повоєнна репатріація

"Після завершення бойових дій у Європі 1945-го більшість примусових робітників зі Сходу деякий час перебували в таборах переміщених осіб у Західній Німеччині. Згідно з міжнародними угодами між союзниками по антигітлерівській коаліції, ухваленими на Кримській та Потсдамській конференціях у 1945-му, повернення (репатріацію) до СРСРбуло оголошено обов’язковим для всіх громадян, які до 1939-го мешкали в Країні Рад. Таких із території УРСР налічувалося 1 млн 850 тис. осіб, серед яких значну частину становили колишні примусові робітники." - http://territoryterror.org.ua/uk/history/1939-1945/third-reich/ost-arbeiters/

Додаткові джерела для ознайомлення

  • ОСТАРБАЙТЕРИ. Спогади жителів Рівненщини, вивезенних гітлерівцями на каторжні роботи до Німеччини. / Ред. Володимир Ящук, упор. Олексій Григорович ЦАРИК . Серія книг "Реабілітовані історією" - http://www.infoukes.com/ukremb/history/UPA/2/
  • До 70-х роковин початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Документальні матеріали з фондів. Держархів України - http://www.archives.gov.ua/Sections/70_Vivezennya/index.php 
 Як каже автор дослідження, запорізький журналіст Віктор Педак, матеріали для своєї книги він збирав упродовж 15 років – і в Україні, і під час численних мандрівок до Німеччини, куди їздив на запрошення німецьких колег або за власний кошт.
Укладач: Виноградова Л., 
відділ роботи з електронними ресурсами ДБУ для юнацтва
Comments