Запрошуємо на заходи!

Державна бібліотека України для юнацтва запрошує відвідати заходи, присвячені пам'ятним датам історії , культури та видатним діячам України.

Презентації книги Семена Широчина і Олександра Михайлика «Невідомі периферії Києва. Голосіївський район»

опубліковано 24 жовт. 2019 р., 08:10 Державна бібліотека України для юнацтва   [ оновлено 25 жовт. 2019 р., 00:37 ]

Запрошуємо зануритись в історію та обговорити сьогодення під час презентації книги Семена Широчина і Олександра Михайлика «Невідомі периферії Києва. Голосіївський район» у Державній бібліотеці України для юнацтва (м.Київ. просп.Голосіївський, 122)
Коли: 5 листопада 2019 р. 19.30-21.00

Про авторів:

Семен Широчин – кандидат технічних наук, дослідник архітектури Києва, автор книг та низки статей про архітектуру Києва радянської доби.

Олександр Михайлик – києвознавець, автор низки книг про архітектуру Києва та храмів Київщини та Житомирщини.

Про книгу:

У книзі розглянуто історію розвитку усіх історичних місцин на терені Голосіївський району – найбільшого у Києві, за площею майже рівного королівству Ліхтенштейн, але досі не дослідженому. Детально згадано усі історичні місцевості, що існують або існували – аж до найменших хуторів (відомості про деякі з них досі ніде не публікувалися, а їх історія не досліджувалася). Інформація про хутори району викладено в хронологічній послідовності – поселення розміщені у тому порядку, у якому виникали. Також відтворено дати їх заснування або появи.
У виданні велику увагу приділено науковим установам і навчальним закладам, Національній бібліотеці України імені Вернадського, Національному комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), Національному музею народної архітектури та побуту України та іншим важливим об'єктам – іподрому, обсерваторії, кінотеатрам і будинкам культури.

Чорнобильська бувальщина

опубліковано 18 квіт. 2019 р., 06:49 Державна бібліотека України для юнацтва   [ оновлено 18 квіт. 2019 р., 06:53 ]

25.04.2019 о 13.00 у бібліотеці відбудеться презентація книги Анатолія Андржеєвського

Чорнобильська бувальщина

Від автора

Ще молодиком долучився до лав усувачів лихої ви проміні, декілька разів відвідував чорнобильський обшир, щось бачив, щось чув. до чогось доєднався — за це й моя вам розповідь у цій книжці. Про те, якою була Прип'ять до вибуху на ЧАЕС, як працювали в травні 1986 року, як зводили тимчасові містечка і річкові чов­нові селища та будували нове місто Славутич — наслі­док великого лиха. Свій переказ я складав з побаченого навіч, із почутого відусюди, читаного-перечитаного, зі своїх нотатків та записів колег, з багатства всемережжя тощо. Люди звикли до нахабної брехні в повідомчих дже­релах й особливо з дивоскриньки. Тому залучив багато газетних клаптиків, дослівних уривків, віддруків дові­док та дояв і своїх світлин.

«... і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь», — заповідав нам. українцям, наш славетний українець Тарас Шевченко. То саме й щодо мови. Вона ж бо як річка: плине й плине. Що живить річку? Джерела. Чим Загачується мова? Словами. Шукав забуті слова в слов­ах, в старих та дуже старих словниках.  Згадував слова зі свого дитинства, від бабусі. Блукав нетрями все­мережжя. принаджував новослови. відшукував україн­ські відповідники чужословам. позичав слова в людей. що які теж відтворюють нашу мову. Бо була гноблена сторіччями, наче скута кригою річка. Навесні почина­ється кригоплав.  розкривається річка,  оживає,  шпує, навіть виходить подекуди з берегів. Отак само й мова в цей час. Проте річку тримають береги, а мовний кістяк — то правопис. Намагався згадати давні та зацьковані настанови нашого письма, відійти од мавпування росій­ських вимовних звичаїв, повернути початкове «и» у пито­мих та давно засвоєних словах, жіночий рід іменникам иншомовного походження, позбутися подвоєння приголо­сних, відмінювати запозичені слова на «о», зберігати апо­строф перед йотованими після губних, повернути йотацію голосних (ія. іє. ію. іо). початковий йо, йу (графічно — ю) тощо. Пропоную надолужити втрачене і вживати двоїну — кількатисячорічну багатинку, унікальну, таєм­ничу окремішність, що збагачує нашу мову.

Така моя спроба у цій книжці, аби нащадки дізнава­лись відомостей зрозумілою мовою. Відомостей за вилам на Чорнобильській струмарні, що є найбільшою за весь літопис людства породженою промисловістю радіяційною наглою руйнацією, найголовнішою подією двадця­того сторіччя, найжахливішим лихом.

       Якщо вас зацікавила ця книга, її можна взяти в ДБУ для юнацтва і прочитати:  
         УДК 821.161.2'06-92-92:621.039.586](477.41-21Чорнобиль АЕС)

                А65

          Анатолій Андржеєвський

           Чорнобильська бувальщина /Андржеєвський Анатолій — К.: Гамазин, 2019. 156 с.

          ІSВN 978-966-279-102-0


До дня соборності

опубліковано 20 січ. 2018 р., 13:38 Tatyana Yakushko   [ оновлено 20 січ. 2018 р., 14:17 ]

Указом Президента України Порошенка П. О. № 871/2014 від 13 листопада 2014 року встановлено щорічно відзначати день проголошення в 1919 році Акту злуки Української Народної Республіки та Західної Народної Республіки — 22 січня як День Соборності України.

Акт Злуки УНР і ЗУНР – 22 січня 1919 р. – відобразив потужний потенціал ментальності національної політичної еліти та цивілізовану демократичну етнонаціональну консолідацію громад та територій в єдину суверенну державу на принципах історичного самоусвідомлення, добровільного волевиявлення, опори на власні політичні і матеріальні ресурси, свободи і незалежності від іноземного військового втручання.


Матеріали  Центрального державного кінофотофоноархіву України ім.Г.С.Пшеничного 
  • «Зі щитом соборності» (Укртелефільм, 2010)фрагменти відеофільму режисера Сергія Дудки
  • До Дня Cоборності України виставка документів
  •  Мітинг на Софійській площі під час проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. Київ, 22 січня 1919 р.
    ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-183079





Матеріали Національної історічної бібліотеки України

Електронная бібліотека Культура України
Українська революція (1917-1921)
Колекцію створено до 100-річчя Української революції 1917–1921 років з метою вшанування видатних її учасників, популяризації української історії та культури. Зібрання містить документи, що розкривають історію цього періоду, а також діяльність, світогляд і творчість видатних політичних, громадських та культурних діячів, що приймали активну участь у національно-культурному відродженні України у 1917–1921 роках.


100 років проголошення незалежності УНР

опубліковано 20 січ. 2018 р., 13:16 Tatyana Yakushko   [ оновлено 23 січ. 2018 р., 16:24 користувачем Державна бібліотека України для юнацтва ]

22 СІЧНЯ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАТИМЕ 100 РОКІВ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Завершення Першої світової війни увінчалося створенням на руїнах імперій низки незалежних національних держав у Східній Європі. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність були й українці, які теж зуміли створити Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку, а згодом об’єдналися в єдину державу. Незважаючи на завзяту боротьбу та жертовність проявлену у захисті суверенітету українці втратили її, в першу чергу через несприятливі зовнішньо-політичні обставини та агресію більшовицької Росії. Пам’ять про існування власної держави у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерної національної ідентичності українців, надихала на продовження визвольної боротьби, котра врешті увінчалася відновленням незалежності у 1991 році.

 

Шлях до незалежності

Проголошення незалежності IV Універсалом Центральної Ради стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції. Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського режиму та встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органи царської адміністрації – тепер на місцях керували комісари.

 

Повалення самодержавства відкрило широкі можливості для створення або активізації громадських організацій та політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами та гаслами: “Автономію Україні!”, Хай живе федеративна республіка!”, “Вільна Україна – у вільній Росії!”, а також “Хай живе самостійна Україна!”. Осередком згуртування громадських та політичних сил стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року в Києві. Поступово  вона перетворилася на всеукраїнський представницький орган, а згодом – парламент Української Народної Республіки.

 

 

Універсали

23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України і закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня створила Генеральний Секретаріат, котрий перебрав на себе справи внутрішні, фінансові, військові, продовольчі, земельні, освітні, міжнаціональні та справи юстиції, ставши по суті першим українським урядом революційної доби.

 

Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів – несли більшовицьку загрозу для України. Це підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку.

 

 

Загострення протистояння з більшовиками

Більшовик прагнули встановити власний контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі.

 

17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

 

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. На середину січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ, одночасно підбурювали “робітничі повстання” (найзапекліше відбулося на заводі “Арсенал”).

 

Бойові дії в Києві спонукали Центральну Раду відмежуватися від радянської Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”.

 

Питання “автономія чи самостійність” таким чином було вирішено. 22 січня 1918 року проголошено незалежність УНР.

 

Цьому було присвячене закрите засідання Малої ради. Воно розпочалося 22 січня і закінчилося вночі 25 січня. На обговорення винесли три проекти: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Микити Шаповала, але врешті виробили спільну редакцію.

 

Документ містив чотири головні положення: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

 

 

Таким чином, уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років  не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

 

Ключові повідомлення:

  • 22 січня 1918 року вперше у XX столітті була проголошена українська незалежність. 24 серпня 1991 року відбулося її відновлення.

 

  • саме завдяки Українській революції 1917–1921 років наш народ уперше в ХХ сторіччі створив незалежну національну державу, мобілізувавши національні сили. Ганебний статус українців у царській Росії було ліквідовано. Більшовики вимушені були йти на культурно-національні поступки українцям, та й взагалі погодитися на проголошення квазідержавної УСРР.

 

  • Українська революція 1917–1921 років розвивалася в контексті європейських державотворчих проектів.

 

  • Українська Народна Республіка була серед перших нових суверенних країн, що постали у Східній Європі внаслідок державотворчих процесів періоду Першої світової війни: у грудні  1917-го незалежність проголосила Фінляндія, в січні 1918-го – УНР, потім утворилися Естонія, Литва, Чехословаччина, Польща та інші.

 

  • упродовж революції визвольний рух зазнав трансформації від прагнення політичної автономії і федерації до усвідомлення необхідності власної держави.

 

  • українська незалежність повалена  внаслідок використання більшовиками методів “гібридної війни”: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримка антиукраїнських  рухів.

 

  • Незалежність і суверенність – є запорукою виживання нації. Втрата  незалежності у результаті більшовицької окупації у подальшому призвела до мільйонних втрат серед українців від Голодомору, репресій та війн.

 

Корисні Інтернет-посилання

1. Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради – проголошення незалежності УНР [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу

 

2. Жежера В. Як приймався ІV Універсал, який проголосив незалежність України у 1918 році [Електронний ресурс] / Жежера В. // Україна. Історія великого народу – Режим доступу

 

3. Зінченко О. Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко  сумнівався, а Єфремов був проти [Електронний ресурс] / Зінченко О. // Історична правда. – 2015. – 26. 01. – Режим доступу.

 

4. Ісаюк О.  Забута незалежність. За один рік до Соборності [Електронний ресурс] / О. Ісаюк // Історична правда. – 2012. – 22. 01. – Режим доступу.

 

5. Чоп Г. П’ять спроб України оголосити незалежність: від Центральної Ради до ОУН [Електронний ресурс] / Г. Чоп. // IPress.ua. – Режим диспуту.

 

6. 22.01.1918 – Українська Центральна Рада проголосила незалежність УНР [Електронний ресурс] // Територія терору. – Режим доступу.

 

7. 1919: Петлюра приймає військовий парад. Фото і кінохронікальні матеріали [Електронний ресурс]  // – 2010. – 12.11. – Режим доступу.

 


Джерело: http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/22-sichnya-ukraina-vidznachatime-100-rokiv-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrainskoi-

Тиждень юного патріота

опубліковано 20 січ. 2018 р., 11:23 Tatyana Yakushko


29 вересня. Пам'ятати #БабинЯр

опубліковано 29 вер. 2017 р., 22:20 Tatyana Yakushko   [ оновлено 29 вер. 2017 р., 23:15 ]

"Я хочу сказати кілька слів — одну тисячну частину з того, про що я сьогодні думаю і що мені хотілося б тут сказати. Я хочу звернутися до вас як до людей — як до своїх братів по людству. Я хочу звернутися до вас, євреїв, як українець — як член української нації, до якої я з гордістю належу. Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів"
Іван Дзюба, український письменник і дисидент
29 вересня 1966 року


5-ти хвилинний документальний фільм, що було показано на відкритті церемонії, створено на підставі рідкісного відео та фотоархіву про жорстокі вбивства в Бабиному Яру в Києві. У ньому представлені щойно задокументовані спогади тих свідків, що передили жахливу подію. І саме вони говорять про необхідність створення в Києві місця пам'яті - Меморіального центру всіх жертв Бабиного Яру та Голокосту на теренах України.
Фільм є у двох версіях: з англомовним закадровим голосом і англійськими субтитрами для промов виживших. А також із україномовним закадровим голосом.
Фільм є повністю доступним для показу в ТБ, онлайн-медіа та соцмережах.



«Незалежність очима ТСН»

опубліковано 31 серп. 2017 р., 06:43 Tatyana Yakushko   [ оновлено 31 серп. 2017 р., 07:23 ]

Державна бібліотека України для юнацтва запрошує 01 вересня о 9:30 з нагоди Дня Знань на презентацію книги "Незалежність очима ТСН" за участі журналістів ТСН - які «пам'ятають головні події в історії незалежної України на смак, колір і навіть на запах».

«Незалежність очима ТСН» — збірка із 20 найяскравіших та значущих подій часів незалежності України, описані через призму сприйняття та спогадів журналістів, редакторів та телеведучих ТСН, серед яких Алла Мазур, Олександр Ткаченко, Василь Костюк, Наталя Нагорна, Олександр Загородній, Олена Мацюцька, Ганна Бока, Дмитро Святненко та інші, які розповідають про яскраві досягнення й змарновані можливості, перемоги і зради, героїв та злодіїв — про головні події в історії незалежної України за останні чверть століття.

Автором історичних текстів став письменник та історик Валерій Примост. Завдяки художньому таланту Валерія, книга не схожа на академічну "документалку". Історичне дослідження не стомлює читача: історії, як шкільної дисципліни, тут майже немає, адже більшу частину книгу складають особисті спогади та враження колективу ТСН. А також, дуже щирі, майже сімейні спогади тих, хто цю історію фіксував щодня. Повна версія сучасної історії України без нальоту імперської цензури від письменника.

Книга "Незалежність очима ТСН " -  яскраве видання з численними фотографіями з архіву Телевізійної Служби Новин телеканалу 1+1, видана у співпраці з видавництвом "Основи".

Нагадаємо, це вже третя книга Телевізійної служби новин каналу "1+1". У липні 2015 року побачила світ "Війна очима ТСН". А у листопаді 2014 року – "94 дні. Євромайдан очима ТСН".

Прочитайте книгу «Незалежність очима ТСН» - дізнайтесь правду про те, що було і що відбувається прямо зараз!

Спікери: журналісти Ганна Бока, Дмитро Святненко

Координатор: завідувачка відділу мистецтв Аліна Острова

За сприяння прес-служби телеканалу 1+1


ЧАС: 01 вересня о 9:30

МІСЦЕ: Державна бібліотека України для юнацтва, просп. Голосіївський, 122, м. Київ.

День пам'яті та примирення

опубліковано 8 трав. 2017 р., 06:10 Tatyana Yakushko

Символ  відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги – червоний мак.

Гасло – «Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора».

«Чорнобиль не має минулого часу»

опубліковано 24 квіт. 2017 р., 08:28 Tatyana Yakushko

28 квітня 14.30 запрошуємо на урок-спомин до відділу періодичних видань.

29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ

опубліковано 28 січ. 2017 р., 23:22 Tatyana Yakushko   [ оновлено 29 січ. 2018 р., 02:20 користувачем Державна бібліотека України для юнацтва ]

29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України.




Дізнайтесь більше з видань в ДБУ для юнацтва:

  •  виставка-реквієм Непереможність Крут. До дня пам'яті героїв Крут у відділі абонементу;
  • ретро-погляд Історія – свідок часу, учителька життя. До дня Соборності України та 
  • до дня пам’яті героїв Крут у відділі періодичних видань;
  • виставка-пам'ять Згадаймо юність, що горіла в Крутах. До дня  пам’яті Героїв Крут у відділі читальних залів.
Український інститут національної пам’яті поширив інформаційні матеріали для українських медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування про відзначення подій першої української революції ХХ століття. В цих методичних матеріал, зокрема, йдеться і про відзначення Дня пам’яті полеглих у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

Досі біографічні дані були відомі лише про вісьмох крутянців. Нещодавно віднайдені архівні та газетні матеріали розкривають життєпис ще одного із вояків Студентського куреня – Олександра Борозенка-Конончука. Докладніше про це - на сайті УІНП. 



Історічна довідка 

Бій під Крутами 29 січня 1918 року.

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.

Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.

Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв.

Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

Свідчать архівні документи



Пам’яті героїв Крут .- Тематична виставка Держархів Чернігівської обл. -http://cn.archives.gov.ua/expos/temat/kruty.html

До Дня пам’яті Героїв Крут .- Тематична виставка Держархів м.Києва -http://kiev-arhiv.gov.ua/arkhiv/dokumentalni-vistavki-on-line/do-dnja-pamjati-gerojiv-krut/
 
 


1-10 of 13